ознака

1) (те, що характеризує кого / що-н., відрізняє від інших), властивість, особливість, риса, прикмета, відзнака, якість, познака
2) (те, що вказує на що-н., свідчить про щось), прикмета, знак, показник, свідчення; подув, подих, дихання, повів, проблиск (про те, що вказує на наближення чого-н., ледве помітний вияв чогось)

Словник синонімів української мови. 2014.

Look at other dictionaries:

  • ознака — особливість предмета або явища, яка визначає подібність свого носія до інших об єктів пізнання або відмінність від них; те саме, що і властивість. Сукупність О. (яка може зводитися і до єдиної О.) дозволяє відрізнити предмет (явище) від інших… …   Філософський енциклопедичний словник

  • ознака — и, ж. 1) Риса, властивість, особливість кого , чого небудь. || Те, що вказує на що небудь, свідчить про щось; показник, свідчення. 2) Предмет, зображення і т. ін., що є знаком, символом, емблемою і т. ін. чого небудь. 3) За народними повір ями,… …   Український тлумачний словник

  • ознака — [озна/ка] кие, д. і м. а/ц і …   Орфоепічний словник української мови

  • ознака — іменник жіночого роду …   Орфографічний словник української мови

  • фарамент — ознака …   Зведений словник застарілих та маловживаних слів

  • симптом — у, ч. 1) Характерний вияв або ознака якого небудь захворювання. •• Обліга/тний симпто/м ознака захворювання, яка зумовлена самою її природою і спостерігається при ній завжди. 2) перен. Зовнішня ознака якого небудь явища …   Український тлумачний словник

  • атрибут — а, ч. 1) філос.Суттєва, невід ємна властивість предмета або явища. 2) Ознака або предмет, які становлять характерну прикмету кого , чого небудь. Стандартний атрибут. 3) У системах обробки інформації – ознака, описувач даних, що містить одну з… …   Український тлумачний словник

  • бунчук — а/, ч. 1) іст. Булава з металевою кулькою на кінці та прикрасою китицею з кінського волосу; в давні часи широко застосовувалася в Туреччині, Польщі, Росії (як ознака влади козацьких отаманів) та Україні (як ознака влади гетьманів). 2) У деяких… …   Український тлумачний словник

  • ідентифікатор — а, ч. 1) Ознака, яка служить для ідентифікації предмета, що розпізнається. || Захисна ознака для встановлення справжності банкноти чи цінного папера. •• Ідентифіка/тор осо/би відтворений у паспорті (документі) відцифрований образ особи. 2) розм.… …   Український тлумачний словник

  • лоб — ло/ба, ч. 1) Верхня надочна частина обличчя людини або морди тварини. || перен., розм. Про голову людини. •• Олімпі/йський лоб мед. лоб, в якого внаслідок утворення остеофітів, збільшені лобні горби; ознака рахіту. Поліро/ваний лоб мед. лоб,… …   Український тлумачний словник

Share the article and excerpts

Direct link
Do a right-click on the link above
and select “Copy Link”

We are using cookies for the best presentation of our site. Continuing to use this site, you agree with this.